ЗАГАДКИ

Хто з нас не любить розгадувати загадки? Це ж так цікаво - подумати над чимось незвичайним, проявити ерудицію і показати свої знання! До вашої уваги загадки про рослини та тварин. Перевірте свої знання!

Весною зеленіла,
Влітку загоріла,
Восени наділа
Червоні корали.

І великі, і малі

Повдягалися в брилі,

І дощу ці одноніжки

Не бояться ані трішки.

Ліс — улюблений їх край.

А як звуться, відгадай!

Навесні біле,
літом зелене,
восени жовте,
взимку добре.

За хатиною в садочку,
У зеленому віночку
Та в червоних намистинках
Стала, наче молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти:
За намисто кожен - смик!
Та й укине на язик.
Зветься ця рослина –
Червона ...

Не гаряча, а пече - утечеш,
При дорозі не скубнеш - обминеш,
Дуже злючою бува ця трава,
називається вона...

Між журавлини і морошки - 

Мешканець лісових боліт.

На купині - мох без ніжки,

Куди не глянь, зростає.

Він знизу сивуватий.

Вище - зеленіший.

Потрібна коли буде вата,

Нарви його скоріше.

У зеленім картузі 

На одній стоїть нозі. 
Коло вуха китиця 
Щирим злотом світиться. 
Звичка в нього є ота: 
Він головку поверта
В бік, де сонце котиться, 
Родичем доводиться 

Взимку голо тут було, 

Навесні вогнем цвіло. 
Навесні вогнем цвіло, 
Влітку виросло село! 
Аж сто хат, аж сто хат 
На кілочках стоять. 
Хати щастям багаті — 
По сто діток у хаті.
По сто діток скрізь було. 
Отаке зросло село! 

В біле плаття 
Убравшись, стояла.
А потім плаття зникло,
Згубилося, пропало.
Лиш ґудзики тримались
На ниточках все літо,
Щоб наче ті вуглинки
На сонці почорніти .

Чотири біжать,

Двоє стирчать,
Двоє бачать –
Дорогу значать,
Сімсот поганяє.
Хто відгадає?

Звір, а тішить ласкою,

В кожушку атласному,
Оксамитні лапоньки
Ходять попід лавоньки.
Вушка хоч малесенькі –
Чуйні та гостресенькі.
Оченята-віченьки
Світяться щоніченьки.
На лежанці гріється,
Без водиці миється.
А як розгуляється,
Часом помиляється:
Злиже ненарочком
Не із черепочка,
А із того дзбанка,
Де смачна сметанка.

Наїхала облава,

Господарів забрала,
А хата мокра їхня
Вся вийшла через вікна.

Казан-пузан

Не на вогні.
Бульчить-кипить
У казані.
Бульчить-кипить,
Не википає.
Торкнеш рукою –
Обпікає.

 В лісі є кравець чудовий, 
Шиє звірам він обнови. 
Для ведмедів — кожушки, 
Для лисичок — сорочки, 
Для куничок — рукавички, 
І для білочок — спіднички, 
Зайцю — валянки на лапки, 
А для вовка — теплу шапку, 
І собі пошив піджак. 
Хто кравець такий?

 Вирлоока дівка Мотря — 

Пострибуха вічно мокра. 

Доки ж співу не почне — 

Кожен просто обмине.

А як пісню заведе — 

Нема радоньки ніде. 

Хоч ти вуха затуляй, 

Чи за три верстви втікай.

Тоненьке, вузеньке, по землі в'ється, 
Як батіг, довге, але зовсім не б'ється.
Людини боїться, молоко вживає: 
В лісі їх багато, — мабуть, кожен знає. 

Швидко скрізь цей літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує.

Крізь зимові заметілі

Пташенята прилетіли.
В них червоні гарні груди – 
Ніби яблука усюди
Хтось розвісив у дворі.
Звуться пташки…

Морячок наш чорно-білий

Ловить рибу дуже вміло.
Схожий трішечки на діжку,
Має крильця, має ніжки.
Між крижин відважно плава.
Обганяє пароплави.
То ж ви знаєте, що він
Називається …